Після імплементації положень Директиви (ЄС) 2020/1057 Європейського парламенту та Ради від 15 липня 2020 року, якою встановлюються спеціальні правила щодо Директиви 96/71/ЄС та Директиви 2014/67/ЄС про направлення водіїв у секторі автомобільного транспорту та якою вносяться зміни до Директиви 2006/22/ЄС щодо вимог дотримання та до Регламенту (ЄС) № 1024/2012, направлення працівників у сфері автомобільного транспорту підпадає під дію так званих основних («hard core») умов праці під час виконання робіт на території Словацької Республіки.
Відповідно до § 5 ч. 2 Трудового кодексу трудові правовідносини працівників, направлених для надання послуг приймаючим роботодавцям з території іншої держави-члена Європейського Союзу або держави, яка є стороною Угоди про Європейський економічний простір (далі – «інша держава-член Європейського Союзу»), регулюються цим Законом, спеціальними нормативними актами або відповідним колективним договором, які встановлюють:
a) тривалість робочого часу та часу відпочинку,
b) тривалість відпустки,
c) мінімальну заробітну плату, мінімальні тарифні вимоги до заробітної плати, доплату за понаднормову роботу, доплату за роботу у святкові дні, доплату за роботу в суботу, доплату за роботу в неділю, доплату за нічну роботу, компенсацію заробітної плати за важкі умови праці, інші обов’язкові складові заробітної плати та оплату відпустки; при оцінці того, чи є виплата, надана приймаючим роботодавцем, заробітною платою, застосовується § 118 Трудового кодексу,
d) безпеку та охорону здоров’я на роботі,
e) умови праці вагітних жінок, матерів до закінчення дев’ятого місяця після пологів, жінок, які годують груддю, та неповнолітніх працівників,
f) рівне ставлення до чоловіків і жінок та заборону дискримінації,
g) умови проживання, що надаються роботодавцем працівникам,
h) відшкодування витрат на проїзд, відшкодування витрат на проживання та харчування під час службового відрядження або під час поїздки до звичайного місця роботи на території Словацької Республіки; для цілей застосування спеціального нормативного акта або відповідного колективного договору також можуть враховуватися відшкодування витрат на проїзд, проживання та харчування або інші порівнювані виплати, надані приймаючим роботодавцем відповідно до законодавства держави, з якої працівник направлений для надання послуг.
Нормативно-правові акти, що регулюють наведені вище питання, наведені нижче:
Закон № 311/2001 Зб. Трудовий кодекс у чинній редакції (посилання: Legislation )
Закон № 124/2006 Зб. про безпеку та охорону здоров’я на роботі та про внесення змін і доповнень до деяких законів у чинній редакції (посилання: Legislation )
Закон № 283/2004 Зб. про відшкодування витрат на відрядження (посилання: https://www.slov-lex.sk/pravne-predpisy/SK/ZZ/2002/283/20200730 )