Середній заробіток для цілей трудового законодавства (далі — «середній заробіток») визначається роботодавцем із заробітної плати, нарахованої працівникові за відповідний період, та з часу, відпрацьованого працівником у відповідному періоді. До відпрацьованого часу в розрахунковому періоді включається також час, за який була виплачена заробітна плата за понаднормову роботу. До відпрацьованого часу не зараховується час неактивної частини чергування на робочому місці.
Розрахунковим періодом є календарний квартал, що передує кварталу, в якому визначається середній заробіток. Середній заробіток завжди визначається в перший день календарного місяця, що настає після розрахункового періоду, і застосовується протягом усього кварталу, якщо цим Законом не передбачено інше.
Якщо працівник у відповідному періоді не відпрацював щонайменше 21 день або 168 годин, замість середнього заробітку застосовується ймовірний заробіток. Ймовірний заробіток визначається із заробітної плати, яку працівник фактично отримав з початку відповідного періоду, або із заробітної плати, яку він/вона, ймовірно, міг(могла) б отримати.
Середній заробіток визначається як середній погодинний заробіток. Середній погодинний заробіток округлюється до чотирьох знаків після коми. Якщо відповідно до трудового законодавства має застосовуватися середній місячний заробіток, середній погодинний заробіток множиться на середню кількість робочих годин на місяць у році відповідно до тижневої тривалості робочого часу працівника. Середній місячний заробіток округлюється до найближчого євроцента в бік збільшення.
Якщо середній заробіток працівника є нижчим за мінімальну заробітну плату, на яку працівник мав би право в календарному місяці, у якому необхідно застосувати середній заробіток, середній заробіток підвищується до рівня цієї мінімальної заробітної плати. Якщо оплата праці працівників не передбачена колективним договором і середній заробіток працівника є нижчим за відповідний мінімальний тариф заробітної плати (§ 120 ч. 4), середній заробіток підвищується до рівня цього мінімального тарифу. Якщо роботодавець скорочує встановлену тижневу тривалість робочого часу відповідно до § 85 ч. 5, роботодавець з дати набрання чинності такою зміною пропорційно підвищує середній заробіток відповідних працівників у зворотній пропорції до скорочення тижневого робочого часу; у разі збільшення встановленої тижневої тривалості робочого часу роботодавець застосовує зворотну процедуру.
Якщо у відповідному періоді працівникові була нарахована заробітна плата (частина заробітної плати), яка надається за період, триваліший ніж календарний квартал, з метою визначення середнього заробітку визначається її пропорційна частка за один календарний квартал. Решта частин включається до заробітної плати при визначенні середнього заробітку в наступних періодах. Кількість розрахункових періодів визначається роботодавцем залежно від кількості кварталів, за які надається заробітна плата. Заробітна плата, надана працівникові з нагоди трудового ювілею або життєвого ювілею відповідно до § 118 ч. 3, вважається заробітною платою, наданою за період чотирьох календарних кварталів. При визначенні пропорційних часток заробітної плати роботодавець враховує частку часу, відпрацьованого працівником у відповідному або інших відповідних періодах, від фонду робочого часу відповідного періоду.
Якщо працівник виконує роботу у кількох трудових правовідносинах з одним і тим самим роботодавцем, заробітна плата за кожними трудовими правовідносинами оцінюється окремо.
Якщо для цілей розрахунку грошових виплат середній місячний чистий заробіток працівника визначається на підставі загальнообов’язкових правових норм, такий заробіток визначається шляхом відрахування сум внесків на соціальне страхування, внесків на додаткове пенсійне заощадження, авансових платежів на медичне страхування та авансових платежів з податку на доходи фізичних осіб, розрахованих відповідно до умов і ставок, що застосовуються до працівника в місяці, у якому визначається цей заробіток.
Положення пунктів 1 – 8 застосовуються відповідно також для визначення ймовірного заробітку.
Деталі визначення середнього заробітку або ймовірного заробітку можуть бути погоджені з представниками працівників.
Середній заробіток працівника за відповідний період, що передує даті набрання чинності цим Законом, визначається із брутто-заробітної плати, нарахованої працівникові за відповідний період, та часу, відпрацьованого працівником у відповідному періоді, зменшеного на кількість годин, що відповідають тривалості перерв для харчування та відпочинку у відповідному періоді. Аналогічно, для визначення середнього заробітку в наступному розрахунковому періоді кількість годин, відпрацьованих працівником з початку розрахункового періоду до дати набрання чинності цим Законом, зменшується, якщо цей Закон набирає чинності протягом розрахункового періоду.